Виховний захід до дня Перемоги
1 ведуча.
Весна іде, і переможним кроком
В тюльпановому вічному вогні
Йде травень крізь хвилини, дні і роки,
Несе нащадкам спогади свої.
Весна іде квітчасто, гордо, юно,
Як втілення найчарівніших снів.
О весно красна, ти ще не забула
В історії своїх жахливих днів?
Із року в рік часопис віддаляє
Своїх нащадків далі від війни.
Та травень знов і знову нагадає,
Як із життя ішли його сини.
Буяють мирно квіти на могилах,
До сонця красного метелики летять.
А ті, кому війна зламала крила,
Священним вічним сном в могилах сплять.
2-й ведучий:
Шановні ветерани, учасники війни, солдатські вдови, гості! Сьогодні всі ми сповнені якогось тривожно-трепетного відчуття й урочистості. І це тому, що сьогодні 9 травня - День Перемоги.
1-й ведучий:
Шістдесят дев’ята весна вітає всіх тих, хто пережив війну, вітає нас, їхніх внуків і правнуків. Вітає й нагадує в шістдесят дев’ятий раз про страхіття війни й наказує берегти мир.
2-ий ведучий:
Урочистий мітинг з нагоди святкування 69-ї річниці Перемоги у Великій Вітчизняній війні оголошую відкритим!
Гімн України
Виступ учнів
1 Весна іде, і переможним кроком
В тюльпановому вічному вогні
Йде травень крізь хвилини, дні і роки,
Несе нащадкам спогади свої.
2 Весна іде квітчасто, гордо, юно,
Як втілення найчарівніших снів.
О весно красна, ти ще не забула
В історії своїх жахливих днів?
3 Із року в рік часопис віддаляє
Своїх нащадків далі від війни.
Та травень знов і знову нагадає,
Як із життя ішли його сини.
4 Вже весни не вперше травою прикрили
Відмітин війни навіть цятки малі.
Лиш братські могили, лиш братські могили
Болять ніби рани на рідній землі
1-ий ведучий:
Щороку в травні ми відзначаємо День Перемоги. Вже минуло цілих 69 років з тієї травневої ночі, коли замовкли останні постріли гармат, настала тиша, прийшов мир, довгожданий, вистражданий, оплачений найвищою ціною, ціною крові і сліз.
Все далі відходять грізні і важкі роки Великої Вітчизняної війни, але не згасає пам’ять про тих хто віддав своє життя і захистив рідну землю від ворогів.
Дорогою ціною заплатив український народ за участь у найстрашнішій за всю світову історію війні 1941-1945 рр. Не щезне в пам'яті людській, не йде в забуття великий подвиг і велика трагедія нашого народу - його битва, його перемога над фашистами.
5 Ніхто не забутий; на попіл
Ніхто не згорів:
Солдатські портрети на вишитих крилах пливуть.
І доки є пам'ять в людей і живуть матері,
Допоти й сини, що спіткнулись об кулі, живуть.
6 У тиші урочистій до Пам'яті йдем,
Що в серці відлунює грізно.
У святому мовчанні над вічним вогнем
Схиляється наша Вітчизна.
Уклонимось тим, хто поліг у бою,
Хто покрив землю рідну собою.
Усім поіменно, хто впав у бою,
Хто відстояв нашу свободу.
Згадаємо всіх поіменно,
Серцем згадаєм своїм.
Це потрібно не мертвим,
Це потрібно живим.
2-ий ведучий:
Цей день назавжди залишиться для нас затьмареним від гіркоти втрат і осяяний сонцем Перемоги. Його наближували, як могли, люди, котрим було дуже не легко в ті вогненні літа і яким найважче сьогодні. У довічному боргу наше покоління і перед тими ветеранами війни, кому пощастило пройти через чорнило битв і дожити до світлого Дня Перемоги. Все менше залишається їх в життєвому строю. Даються в знаки і опалена війною молодість, сирі окопи і бліндажі, голод і холод, хвороби і рани. Їхні груди вкриті медалями, на скронях - сивина. Але вони пам'ятають ті страшні часи, хоч часто їм і не хочеться про них згадувати.
Неможливо позбутися нав'язливої жахливої думки: а прийде ж день, коли піде з життя останній з цих літніх людей з орденами. Піде у вічність, понесе з собою живі спогади. Що ж залишиться після них? А залишиться Пам'ять, світла пам'ять про незабутніх героїв. Ми повинні пам’ятати і через півстоліття, і через століття тих, хто поліг кістьми за цей травневий день, за Перемогу!
1-ий ведучий:
Мільйонам людей назавжди врізався в пам'ять перший день Великої Вітчизняної війни. Чорною тінню фашистської навали, димом пожеж, смертю і руїнами звалився він на нас. І враз неділя 22 червня 1941 року - мирний день відпочинку, обернувся довгими роками страждань.
2-ий ведучий:
Мільйони людей забрала Велика Вітчизняна війна. це важко усвідомити. Смерть однієї людини - це трагедія. А коли мільйони… Загиблим не болить. У живих продовжують кровоточити рани: у ветеранів, які втратили своїх друзів, однополчан, рідних і близьких, душі, які простріляні похоронками, у рано посивілих дітей війни, які не побачили своїх батьків і пережили пекло окупації.
Слово надається ветерану
1 ведучий
Війна нагадує про себе тисячами обелісків і братських могил. Вони - святиня нашої пам'яті.
До обеліска я в задумі стану,
До розуміння всього на путі.
Скажу «спасибі» тихо ветерану,
Що вдруге народив мене в житті.
На картах не знайти його дороги -
І бойовий, і босоногий шлях.
За вбитим батьком йшов до перемоги
Траншеями по спалених полях.
Сльоза зорі стоїть над обеліском,
Сховавши клопоти людські і сни.
Сьогодні треба поклонитися всім низько,
Усім хто не прийшов з війни!
Пісня
2-ий ведучий:
У війни не жіноче обличчя… Але скільки жінок, юних дівчат виносили на своїх тендітних плечах поранених, збивали ворожі літаки, були снайперами, виконували чоловічу роботу в тилу ворога.
1-ий ведучий:
А скільки матерів, сестер, коханих чекали і не дочекалися своїх синів, братів, чоловіків. У народі недаремно кажуть, що час не владний над материнським горем. І скільки б не минуло років і десятиліть від того недільного ранку, коли пролунало страшне слово «війна», вони ніколи не принесуть спокою матерям, діти яких віддали найдорожче - життя у боротьбі з фашистськими загарбниками. А що може виміряти материнське горе, її сльози…
Учні
1. До тебе, людино, звертаюсь:
Залиш на хвилинку щоденні турботи
З собою побудь у глибокій скорботі,
Згадай чоловіка, товариша, брата,
Дружину, сестру чи посивілу матір.
2.Перед трагічною хвилиною мовчання
Словами говорити неможливо.
Оця хвилина більше там розкаже,
Ніж тисячі, а чи мільйони слів.
Солдатів подвиг, про який сьогодні
Дізнались ми, не вимовить словами,
А тільки серцем можна це сказати,
Але воно, нажаль, не має мови,
Лиш має біль. І тому я прошу
Солдатів пам'ять вшанувати мовчанням.
Хвилина мовчання.
2-й ведучий
9 травня – День Перемоги. Цього дня по всій Україні вкриваються весняними квітами і величні пам’ятники, і скромні обеліски. Це означає, що пам’ять народна жива, що подвиг загиблих – незабутний. Свято Перемоги – це свято зі слізьми на очах, це свято радісне і гірке. Радісне, бо принесло на нашу землю мир, гірке, бо ціна цієї радості – життя мільйонів наших співвітчизників.
1-й ведучий Ми - українці! Ми ніколи не забудемо подвигу своїх дідів і батьків у Другій світовій війні. Ми сьогодні шануємо всіх живих, і тих, хто пережив її, у кого й досі болять рани...
2-ий ведучий:
Україна! За її мир і спокій полягли мільйони. Війні не бути.
Нехай панує мир! І ми про це подбаємо. Ніхто не забутий, ніщо не забуто…
1-ий ведучий:
Урочистий мітинг з нагоди святкування 69-ї річниці Перемоги у Великій Вітчизняній війні оголошую закритим!
Гімн України
| 