Екологічна стежина рідного краю

Люди не можуть жити без чистого повітря, води, свіжої зелені, сонячних променів.

…Усе живе вимагає уваги й поваги. Ніякі твори мистецтва не замінять картин незайманої природи.

         У природі багато справ для цікавих і допитливих.

      До нових форм і методів екологічного виховання належить організація екологічної стежини, яка поєднує екологічну освіту і природоохоронне виховання учнів, ознайомлення з рідною природою, формування екологічно грамотної поведінки людини в  навколишньому природному середовищі. Це є одним з пріоритетних напрямків позакласної роботи з біології та екології в Черняхівському НВК "ЗНЗ-ДНЗ" І-ІІІ ступенів. Учні проводять екологічні експедиції з метою обстеження, обліку і вивчення стану водойм, лісового господарства, розв’язують екологічні соціально важливі питання.

       Екологічна стежка – різновид організаційного маршруту на місцевості задля пропаганди охорони довкілля, виховання екологічної культури.

       Наша екологічна стежка знайомить з природою рідного села.  Екологічне виховання розпочинається  з краєзнавчих аспектів. Адже для кожної людини образ батьківщини неодмінно пов’язаний зі знайомими з дитинства, а тому такими неповторними і рідними, краєвидами. Екологічна освіта та виховання охоплює всі форми організації навчально-виховного процесу, які спрямовані на свідоме розуміння процесів, що відбуваються в природі у результаті людської діяльності.

      Навчання й активний відпочинок – це поєднання освітнього й виховного компоненту. Екологічна стежина поєднує ділянки екологічного практикуму і природоохоронної діяльності. Спостереження, наукові дослідження, проектування природоохоронної діяльності, пропагування раціональної поведінки в природі – це неповний список учнівських справ.

       Головне завдання екологічної стежки – навчити учнів впізнавати у природі вивчені живі об’єкти, бачити ознаки їх пристосування, біологічні ритми.

Основні функції екологічної стежки:

-   навчальна,

-   розвивальна,

-   виховна.

Мета:

• познайомити учнів з незвичайним захоплюючим світом природи, звертаючи особливу увагу на взаємозв’язок представників флори і фауни, всіх живих і неживих компонентів біосфери.
• організувати маршрут для проведення навчальної і виховної роботи з питань охорони природи;
• створити умови для виховання екологічно грамотної культури поведінки людини в навколишньому середовищі;
• сприяти вивченню природи рідного краю, історії села;
• залучити учнів до просвітницької роботи в галузі екології.

Місце знаходження екологічної стежини:

Чернігівська область

Ніжинський район

с.Черняхівка

Черняхівський навчально-виховний комплекс «загальноосвітній навчальний заклад –дошкільний навчальний заклад» І-ІІІ  ступенів

Об’єкти дослідження:

1.    Місцеві водойми і ліс.

2.    Рослинний світ.

3.   Тваринний світ.

     Наша екологічна стежка має навчальний напрямок та складається з двох маршрутів: основного і скороченого. Протяжність основного  маршруту 3 км 500м. Цей маршрут розрахований на старшокласників; тривалість екскурсії 2 години. Скорочений маршрут має протяжність 1 км. Тривалість екскурсії на цьому маршруті – 1 година. Він розрахований на екскурсії для учнів старших і середніх класів в урочний час.  

         Екологічна стежка має декілька зупинок.

I зупинка          Історична

     На Ніжинщині  є гарне село  Черняхівка. Населення 737  чоловік. Площа 4,46 км².   Густота населення 165,25 осіб/км². Географічні координати 051.121 0032.02851°07′17″ пн. ш., 32°01′40″ сх. д.  51.121389, 32.027778 Середня висота над рівнем моря 127 м.

      Село Черняхівка розташоване на берегах невеликої річки Гнилиця, що є притокою річки Остер. Поблизу села лісові масиви  „Луки” та „Гадилове”, а також хвойні ліси.

         Історія заснування села не відома. З покоління в покоління переходить легенда: в давні часи на місці села стояв монастир, який потім з невідомих причин був розпущений.  Черняхи (монахи)  були першими поселенцями в селі, звідки нібито і його назва -  Черняхівка. Одне з полів і тепер іменується Чернеча Гора. Можливо, що ця легенда близька до дійсності. Вулиця, де нібито стояв монастирський дворець, зараз носить назву „Дворець”.

         Село Черняхівка засноване в кінці XVI ст. в 1654-1781 р.   Входило до складу першої полкової сотні Ніжинського полку. У 1695 році гетьман І.Мазепа подарував село Ніжинському полковому судді Дмитру Максимовичу, який в роки шведської навали став прихильником Мазепи. Після заслання Максимовича до Сибіру гетьман  І.Скоропадський передав село Черняхівку своєму брату Василю,  Чернігівському обозному, а потім Ніжинському Благовіщенському монастирю.  

        У 1823 році   була побудована дерев’яна Троїцька церква в центрі села, яка знаходилась на подвір’ї діючої школи, обгороджена металічним забором на цегляних стовпах.   Саме приміщення церкви було використане для побудови школи в 1939 році, але   будівництво припинилося - розпочалась війна.

            У 1774 році цариця Єлизавета Петрівна подорожувала Україною, з нею їхали   пивовари та інші заготівельники  продукції для подорожуючих. Село Черняхівка лежало на шляху  м. Бахмач – м.Ніжин. Пивовари з Петербурга зупинились тут, щоб приготувати своєчасно пиво для подорожуючих до Києва. Від пивоварів- черняхівців запозичили рецепт виготовлення царського пива і самі почали його варити. Користувалося це пиво великою популярністю, з Черняхівки розходилось у великій кількості по всій Україні, а за своєю якістю воно не поступалося ні калужському, ні московському. Про ці події залишилася назва поля „Хмельове”. В селі Черняхівка поміщиків не було, але частина земель належала поміщику Глібову, що жив у сусідньому селі Переяслівка.  

         Історичних подій в 1861 році не було. В період Великої жовтневої соціалістичності революції революційних сутичок на території села не було. Також не було учасників революційного виступу та партизанського руху в роки громадянської війни.

        Радянська влада  в  селі була встановлена в 1918 р. За роки радянської влади змінилась економіка села та життя селян. Об’єднання в колгоспи розпочалося в 1928р., масовий колгоспний рух - в 1933 році.         

       Великий  бій   пройшов при звільненні села від німецьких окупантів,  загинуло 84 чоловік. Полеглі  під час визволення села Черняхівка покояться в двох Братських могилах: одна знаходиться в центрі села, а друга на Борзенському шляху. На честь загиблих односельчан споруджено обеліск.

       В селі в 90-х роках 20 ст. було встановлено пам’ятний знак Т.Г. Шевченку. Це нагадує про те, що коли проходило перепоховання тіла Шевченка під час його перевезення    з Петербурга в Канів, то в церкві села правилась панихида над тілом Шевченка,

На території сільської ради розташований державний заказник місцевого значення - болото „Черняхівське”, або просто „Острів”.  

   ІІ зупинка    Шкільний барвограй.

     Країна Знань… До школи веде доріжка із каштанів.  Ці незвичайної краси дерева прикрашають наше шкільне подвір’я не тільки хвилею зелені, а і дивовижним білим цвітом у травні місяці. Перед центральним входом – клумби з  квітів. Зліва – ряд туй і  білокорих берізок, які зачаровують нас своєю красою.

   А щоб краще зрозуміти, якими зусиллями створювалася ця краса, давайте перегорнемо сторінку трішки назад, у минуле.

    В селі Черняхівка в 1874 році (по деяких даних 1887 році) була відкрита трьохкласна земська школа, де стало навчатися 63 учні: 57 хлопців та 6 дівчат. Дітей навчав один учитель.

  В 1915 році в школі було три групи, в яких навчалось 107 учнів, з них 71 хлопчик та 36 дівчаток.

    Під час імперіалістичної та громадянської війн школа не працювала. Свою роботу вона поновила в 1923-1924 роках. В школі розпочали навчання 3 групи учнів, з них 55 хлопчиків та 30 дівчаток. Навчали цих дітей два вчителі.

    В 1933 році в селі Черняхівка відкрито семирічну школу, а в 1952 році – середню, яка працює і  зараз. Перший випуск учнів, що одержали атестати зрілості, відбувся в 1955 році.

    До війни школа працювала в декількох приміщеннях, розкиданих по селу. Коли в селі закрили церкву Святої  Тройці, то з її будівлі після війни в центрі села побудували приміщення  школи, в якому навчалися діти до 1978 року. В 1988 році це приміщення згоріло.

   В 1978 році в короткий термін була збудована нова будівля школи на 450 місць, де діти навчаються і зараз.

Учні розповідають про різноманіття рослинного світу на території шкільного

     ІІІ зупинка     «Моя історія жива»

     У центрі села, навпроти  школи, знаходяться   пам'ятники воїнам-визволителям.  Тому і назвали ми цю зупинку - "Моя історія жива". Кожного року тут у День Перемоги проходить мітинг, приходять люди, щоб вклонитися  загиблим героям-співвітчизникам. Цілий рік ми спільними зусиллями підтримуємо тут чистоту, насаджуємо квіти. І навіть взимку біля пам'ятників рясно зеленіють туї.

Учні розповідають про різноманіття рослинного світу.

 ІV зупинка     "Річка Гнилиця".

Наступна наша зупинка - "Річка Гнилиця". 

Водні багатства — це

 Цілюще срібло джерела,

Озер, ставків блакить глибока,

Стрічки річок — вода жива,

 Землі моєї дивні соки.  

         Усі водойми — це час­тина гідросфери.   Водойма — дім для ве­личезної кількості живих організ­мів: угруповань рослин, тварин, мікроорганізмів, пристосованих до водного середовища життя. Ланцю­ги живлення між мешканцями зу­мовлюють колообіг речовин у во­доймі, завдяки якому підтримуєть­ся її придатність для життя.

    Якщо тихо підійти до водойми, можна почути різно­манітні звуки: кумкання жаб, піс­ню славки у прибережних зарос­тях, як стрибають у воду жаби, поодинокий сплеск серед водой­ми — окунь спіймав здобич.

    Водойма поді­лена на «поверхи». Одні тварини мешкають поблизу водної поверхні чи над нею — це птахи: очеретян­ка, дикі качки, сірі чаплі та бла­китні рибалочки, які полюють на риб. На мілководдях є багато дріб­них рачків і водоростей, якими живляться мальки риб. А на маль­ків у тіні рослин чатують щуки й окуні.

     У підводному царстві вирує життя. Тут водяться риби, молюски, водні комахи, рачки. У мулистому дні водойми ховаєть­ся і полює безліч живих організмів: черв'яки, личинки комарів, п'явки, раки тощо.

     Учні розповідають про різноманіття рослинного та тваринного світу.

        Водойми — від вели­кої річки до маленького джерель­ця — багатство нашого народу. Охороняти їх від забруднення та раціонально використовувати по­винна кожна людина.

                                 Щоб чистим соком налилась калина,

                                  Щоб міг прийти олень до водопою,

                                 Щоб спрага нас з тобою    не спалила,

                                 Щоб залишилася планета      голубою,

                                 Врятуймо воду — щедрий дар природи!

Ось і закінчилася наша невеличка екскурсія на зупинці "річка Гнилиця".    

Сподіваємося, вам було цікаво, бо отримали багато невідомої раніше інформації А поки ми мандруватимемо вздовж  берега річки Гнилиця до наступної зупинки, вам не менш цікаво буде відгадати загадки про те, що вже бачили і знаєте

1. Стоїть корито, повне води налито. (Ставок)

2.У зеленому жакеті

Галасує в очереті.

Хоч і плавати мастак,

А не риба і не рак.           (Жаба)

3.У хатах прозорих

 Всі вони живуть,

Можеш ти їх бачить,

Та не можеш чуть.  (Риби)

4.Їхала пані в срібному жупані,

Як уїхала в сад, не вернулась назад.

            (Риби і ятір)

           5.Полосата, зубаста, по воді шугає, рибок шукає. (Щука)

        Йдемо берегом, милуємося краєвидом, і тільки жаби порушують спокій, злякавшись людини  стрибають у воду. Ми мимоволі залишили їх без смачного обіду, бо, напевне, "зелені" полювали на бабку, яка спокійно собі літає і ніби заглядає у прозору глибочінь. Неподалік на поверхні води з'являється жук-плавунець і, вдихнувши повітря, знову зникає під зеленими водоростями. І тільки невеличкі водомірки спокійнісінько собі "бігають", не звертаючи на нас увагу.

         Влітку   можна побачити різних лускокрилих (білан капустяний, совки і інші), перетинчастокрилих (мурашки, джмелі, бджоли), двокрилих (мухи, комарі, ґедзі), прямокрилих (коник зелений, сарана перелітна), твердокрилих (сонечко, гнойовик і інші).  

V зупинка     Лісове царство 

   Ось і привела нас дорога у лісове царство. "Чому царство?" - спитаєте ви. Тому що тут можна побачити багато-багато цікавого, і ви на власні очі переконаєтесь у цьому. Норвезький письменник Сверре Фьєльстад писав: "Якби люди вміли ходити лісом зі спритністю і майстерністю диких звірів! Скількох незабутніх вражень вони набралися б, які б дивні речі побачили."

    Ви не раз сюди приходили, щоб назбирати грибів чи ягід, та чи звертали увагу на те, яка гарна та чи інша рослинка, чи вслухалися у спів лісових пташок.

    Сьогодні ми подивимося на ліс іншими очима. Кожного разу, коли ми заходимо до лісу, то переконуємось, що це неповтор­на краса.

      А чи легко її порушити? Як? Ліс є окра­сою, а значить - і гарним місцем для від­починку. Чи хотілося б вам відпочивати у засмічених куточках лісу? Засмічувати природу - це злочин, який необдумано скоює людина.  

      Багато можна говорити про ту чи іншу рослину. А чи уявимо ми собі ліс без тварин? Звичайно ні. Тут вони знаходять і домівку, і їжу, і захист.

Ліс - це великий дім. Хто ж у ньому мешкає?

    Найбільше в лісі комах: різних видів жуків, метеликів, а особли­во рудих мурашок, що будують собі гніз­да. Ось біля старого пенька пірамідкою здіймається якийсь горбочок. Це домівка маленьких комашок, про які іде мова у загадці:

 Є у лісі хата,

 В ній кімнат багато.

Тут живе отара

Добрих санітарів.

Ти цю хату не чіпай,

Санітарам спокій дай.

(Мурахи)

        Учні розповідають про різноманіття рослинного та тваринного світу

  Важко  уявити будь - який куточок природи без різноголосого пташиного співу.   І кожен із нас залюбки слух пташиний спів.  

        Але, окрім гарних мелодійних пісень, птахи є нашими помічниками в боротьбі за високі врожаї полів, сад городів і дарують лісу життя,бо знищують шкідливих комах. Вони дуже багато їх з'їдають, особливо в той період, коли вигодовують пташенят.

         Доросла зозуля за годину з'їдає до 100 гусениць, за день - до 1500 гусе­ниць. Зозулі корисні тим, що вони поїда­ють пухнасту гусінь. Пташеня зозулі за день  з'їдає 36 комах, 22 цвіркуни, 9 павуків, 13 ящірок, 13 мурашиних лялечок, борошняних черв'ячків.

        Три дятли за день з'їдають до 1000 короїдів, шкідників лісу.        

     Синиця за добу з'їдає стільки комах скільки важить сама. Одна сім'я синиць знищує за день 360 голих слимаків, які пошкоджують коріння, листя, стебла рослин.

        Пухнасту гусінь по­їдають і горобці. Інші пташки її не їдять.

        Сова за літо з'їдає до 1000 полівок і мишей, зберігаючи 1 т хліба.   

       Вчитель.  Дякуємо за точну і цікаву ін­формацію. Отже, надіюсь, кожен із вас зрозумів, що птахи - наші друзі, а відпо­відно і ми маємо бути друзями для них.  У зимовий час, коли їм не так страшний холод, як голод будемо підгодовувати їх. На­родна мудрість каже:

«Підгодуй птахів взимку - вони віддя­чать тобі влітку».

«Де багато пташок, там немає кома­шок».

      На уроках трудового навчання ми виготовили годівнички, які розвісимо біля школи, щоб взимку допомагати птахам врятуватись від голоду. У годів­ниці можна класти зерно, насіння, ягоди калини, горобини, крихти білого хліба. Дятли та синички люблять несолене сало та м'ясо. Не можна давати птахам крихти чорного хліба та підсмажене на­сіння. Не слід забувати і про те, що ні пташенят, ні їхніх гнізд, ні їх яєць не слід чіпати, бо птахи покинуть гніздо.

     Окрім птахів та комах ліс є домівкою ще й для багатьох звірів.  

       Бачити і слухати може лише той, хто любить і оберігає природу. Адже багато цікавого можна дізнатися, не руйнуючи гнізд, навчившись непомітно спостері­гати за життям пташок, комах, звірів. Запам'ятайте: «За мешканцями лісу краще спостерігати, ніж полювати».

        Манить до себе ліс у будь-яку пору року... Тихим шумом зелено­го листу, пташиним щебетом, веселим жебонінням струмка. А ще - живою райдугою, що розсипалася по галяви­нах, між чагарниками, на узліссях. Цві­туть квіти, дарують неповторні хвилини спілкування з земною красою. Синіми очима дивляться проліски, котить лілові хвилі ряст, виблискує золотом жовтець та гусяча цибулька, схилив білу голів­ку дзвоник-підсніжник, розправила свої білі пелюстки анемона.  

      Природа лісу безмежно різно­манітна, красива та щедра. Але не мож­на, щоб її щедрість оберталась для нас розоренням.

     Довгий час люди не звертали уваги на те, що природа біднішає. Здавалося  б, лісів вистачить навіки, і риба у річках ніколи не переведеться, але картина різко змінилася. Стало зрозумілим, що не можна бездумно знищувати природу-вона потребує уваги, турботи, охорони.

Учень: Вчені стверджують, що наступні 10-20 років через зміни в на­вколишньому середовищі, спричинені діяльністю людини, світ може втратити понад мільйон видів тварин і рослин. Людина, яка рубає дерево лише тому, що їй дозволяється рубати, скорочує власне життя.

Учень: Ліс - це особливий, нескін­ченно добрий і щедрий організм, який не просить нічого для підтримки свого існування й великодушно розсилає про­дукти власної життєдіяльності; він бере під захист всі живі істоти і пропонує тінь, навіть лісорубові, що губить його.

Учень: Не ламайте даремно гілок. Підв'яжіть до кілочка нахилене дерев­це. Щоб згубити дерево - вистачить миті, а от щоб виростити його - потрібні роки.

Вчитель.  Дерева, як люди, радіють і плачуть, хворіють і мерзнуть в осінні дощі, і зламана гілка болить, неначе не­загоєна рана у людській душі.

Чи доводилося вам бачити рани на де­ревах? Де? Як це могло статися?

 Якщо зустріли ви у лісі по­нівечені дерева, полікуйте їх. Нарвіть щавлю з черешками і натріть ними зріз чи злам на дереві. Так треба зробити 2-3 рази на день, і дуже швидко рана заго­їться.      Коли ж немає можливості відвідувати

 «хвору» рослину щодня, на­кладіть кашку зі щавлю на пошкоджене місце і перев'яжіть.

Пам'ятайте, одна вели­ка береза, пошкоджена сокирою, може втратити за весну до 200л соку.

Пам'ятайте! Шрам на де­реві - це шрам на совісті людини.  

 Вчитель. Думаю, кожен із вас зрозумів і запам'ятав, що: «Ліс - це затишок, ба­гатство і окраса нашого краю».  Ось скільки цікавого і пізнавального відкриває для нас ліс! Скільки незабутніх вражень дали нам його мешканці!   І наостанок хотілося б сказати словами М. Познанської:

Спасибі людям, що зростили ліс:

За всі дуби, ялини в пишнім гіллі

І за красу отих зелених кіс,

В яких стоять гнучкі берези білі.

Коли б не ліс, не знали б ми про те,

Що є фіалка й пролісок на світі,

Як у маю конвалія цвіте –

Найкраща, найніжніша поміж квітів.

Від суховіїв сохнула б земля,

Була б вона подібна до пустелі.

А ліс накличе хмару на поля

Дощі  проллються весняні, веселі...

 Спасибі ж людям, що зростили ліс...

 VІ зупинка    Болото „Черняхівське”

Наступна наша зупинка  заказник місцевого значення - болото „Черняхівське”, або просто „Острів”.

   Особливо вирізняють­ся водні рослини, видовий склад яких від берега до середини водойми поступово змінюється. Зеленим віночком оточують воду прибе­режно-водні рослини: спочатку очерет, на верхівках якого співа­ють очеретянки, осока, лепеха; далі — стрілолист, частуха. На міл­ководді ростуть водяні рослини з плаваючими листям: жовті глечи­ки, біле латаття, жабурник, ряска, яку поїдають дикі качки. Рослини насичують воду киснем, очищують її від забруд­нення.  

Річка Гнилиця багата на рибу. Тут водиться карась, окунь і щука, плотва і в'юн.

Учень: Не менш цікавий і рослинний світ нашої зупинки. Неможливо не помітити у воді, як вузькими смугами тягнуться зелені водорості. Невеликою групою росте очерет і майже скрізь рогіз вузьколистий і широколистий.   

Учні розповідають про різноманіття рослинного та тваринного світу.

Кінець маршруту.

         Ось ми з вами підійшли до кінця нашого маршруту. Але це тільки маленька частинка природи, що оточує нас.  Природа подарувала свої цілющі скарби людині навік, і ми повинні берегти їх, як своє життя. Любити, вивчати, спостерігати, осмислювати.. Любити природу – це значить її берегти. Любити природу не як символ душі своєї. Любити природу не для себе. Любити для неї. Будьте дбайливими господарями свого ”дому”, а не гостями-татарами, які нищать, топчуть, ламають все на своєму шляху.

Пам'ятки індивідуальної поведінки в природі

Ідучи   у ліс чи в поле, на екскурсію, у ту­ристський похід, на прогулянку чи на відпочинок, згадай, що все, що тебе оточує, милує твій зір і слух, дає насолоду—усе це твоє, і все це треба залишити чистим і неушкодженим, і це належить усім, і має радувати всіх, а не тебе одного, а тому пам'ятай:

• Кожен зелений листок, кожна травинка виді­ляє в повітря кисень. Ним ми дихаємо, без нього не­має життя. Не топчи, не зривай їх даремно!
• Найкрасивіша квітка та, що квітує там, де зрос­ла. Не знищуй її!
• Гриби, які для людини є отруйними, для лісо­вих мешканців — ліки і харчі. Чим більше в лісі різ­них грибів, тим він затишніший, тим краще і швид­ше ростуть дерева. Не знищуй неїстівних грибів!
• Не галасуй у весняному лісі, не вмикай надто голосно музику. Ти злякаєш пташку, вона злетить із гнізда; яєчка, які вона насиджувала, захолонуть, і з них ніколи не вилупляться пташенята. Не шуми, послухай, як шумить ліс!
• Якщо ти знайдеш гніздечко, не зачіпай його, бо пташка помітить, що її житло виявлено, і може по­кинути його, навіть якщо там уже відкладено кілька яєць. Поспостерігай за гніздом непомітно, обереж­но, і ти побачиш багато цікавого.
• Не лови барвистих метеликів, що літають над квітами на квітниках, у луці. Вони самі схожі на каз­кові «літаючі квіти» і нікому не завдають шкоди.
• Немає чистішої і смачнішої води, ніж джерель­на, подивись, як схиляються до джерела трави і кві­ти, кущі і дерева. Вони оберігають його від посухи, захищають від пилових бур. Не скаламуть же і ти джерело! Охороняй його чистоту. Чиста вода — ве­лике багатство!
• Ти хочеш принести додому лісові квіти? Збери їх перед тим, як ітимеш додому, і знай — скромний, невеличкий букет усім говорить, що ти свідома лю­дина, бережлива, добра. А про що свідчить обере­мок лісових квітів?
• Щоб знищити молоде дерево, потрібні хвили­ни, а виростити — роки. Не ламай черемхи, на каліч інших квітучих дерев, кущів.
• Рана на рослині — рана на живому тілі. Якщо ти назбираєш букет лісових суниць, знай: скільки гілочок у букетику, на стількох рослинах залиши­лись рани, і всі вони будуть довго хворіти, а багато і зовсім загине.
• Ніщо не знищує все живе так швидко й без­жалісно, як вогонь. Байдужість, що призвела до по­жежі, — злочин і перед природою, і перед людьми. Пильнуй щоб у лісі не залишилося навіть іскри не­погашеного вогню.
• Об покинуту бляшанку, скло може поранити­ся звір. Нагріте сонцем скло може стати причиною пожежі. Не залишай після себе сміття в лісі! Хай місце твого відпочинку буде чистим, а рештки їжі залиши пташкам на сухих гілках, звірям — на пень­ку, на землі.
• Природа щедра до нас. Усе, що ми маємо, — від неї. Ти віддяч їй своєю добротою, увагою, дбай­ливим поводженням, і вона буде ще щедрішою.