| Статистика |
|---|
Онлайн всього: 1 Гостей: 1 Користувачів: 0 |
|
Учительська скарбничка
Пишається над водою червона калина
Виховна година
Тема: Пишається над водою червона калина.
Мета: Виховати почуття патріотизму за свій рідний край. Ознайомити учнів з символом України, червоною калиною.
Учитель. Кожна країна має свій символ, кожен народ поклоняється своїм символам: Канада – клен, Росія – берізка, горбина. Сьогодні виховна година присвячена калині, дерево яке є символом українського народу, нашої країни України. Про цю чудову рослину в природі складено безліч пісень, віршів, легенд. Ягоди цього дерева зображені на весільних рушниках, вишиванках.
1 учениця.
Посадіть калину коло тину
Щоб злагода цвіла!
Буде щедрою родина –
Буде честь їй і хвала.
Посадіть калину коло хати.
Щоб на веселе на життя!
Стане кожен ранок святом.
Дітям буде вороття.
2 учениця.
Посадіть калину коло школи
Щоб на цілий білий світ
Усміхнулась щиро доля
Материнський ніжний цвіт.
Посадіть калину, на городі
Щоб розквітнула земля!
Із роси – пречиста врода.
З неба почерк журавля.
Учитель. «Без верби і калини нема України» – каже народне слово. Росте калина по тінистих лісах, в гаях і дібровах, на схилах, на узліссі, на болотах і лісових галявинах. Її і біля хати садять,адже калина коло хати – завжди найперша й найзначніша ознака оселі українця, символ родинного благополуччя і достатку. У народі живуть легенди про калину.
3 учень. Це було тоді коли на Русь нападали татарські орди. Одного разу в одному українському селі було весілля. На нього прийшло багато вродливих дівчат. І коли весілля було в розпалі, на село напали татари. Завойовники побачили цих красунь і почали їх ловити, щоб продати а Царгороді. Дівчата, щоб не потрапити в неволю, почали тікати до болота, і там потовпились. На тому місці, де загинули українські дівчата виросло дуже багато кущів калини. Із того часу дівочу вроду порівнюють з калиною.
Учитель. На зеленій гілочці розгалуженій зверху, почіплялися пурпурові намистинки. Це ягідки калини. Розмістилися вони купками на тоненьких ніжках. Ці плоди соковиті, кисло-солодкі з гіркуватим присмаком, усередині плескуваті кісточки. Зацвітає на весні білим суцвіттям, ягоди достигають пізньої осені. Навіть, вже коли випаде сніг, вони ще виграють на гілочках яскравими вогниками. Калина увійшла з давніх-давен в побут людей не тільки як символ, а як їстівний продукт, як окраса букету.
Образ калини входить у нашу свідомість ще з раннього дитинства разом з маминою колисковою, з маминими розповідями про лікувальні властивості цих ягід.
1 учениця.
Люлі. Дитя спати, бо пішла десь мати.
Пішла на долину ламати калину.
Калину ламати, дитя напувати
Щоб росло здорове й мало чорні брови
Ще й рум’яні щічки, ой поспи ще трішки.
Учитель. У народі цінують калину за її цілющі властивості, з яких варять кисіль, варення. Калина в народних піснях живе, їй болить, вона родиться, до неї звертаються і вона промовляє.
Учень.
«Калино, калино чого в лузі стоїш,
Чого не процвітаєш?
Чи суші боїшся, чи дощу бажаєш?»
« Суші не боюся, дощю не бажаю,
Стою та думаю – процвітати маю.
Процвіту біленько – всі люди узнають,
Пристану червоною – зверху обламають».
Учитель. Давайте пригадаємо і заспіваємо пісню про калину
(Пісня про калину)
Учитель. Калина в цвіту – це прикмета дівування, це дівчина на виданні. Цвіт калини – пора кохання для дівчини. Калина ж, яка не розцвіла – недобра прикмета. Це недоля дівчини, котрій пори немає.
Учень.
Коло мого двора,
Ні плота, ні кола,
Тільки стоїть кущ калини,
Та й той не цвів!
Учитель. Калина цвіте – дівчина заміж готується.
Учениця.
За нашим городом зацвіла калина,
Не вибирай, батьку, багатого сина.
А вибери батьку, щоб не був п’яниця
Щоб не бив, не лаяв, бо я одиниця.
Учитель. Як дуб символ міцності, так калина в народі символ вірності.
Учениця.
Збудувала б я місточок, щоб добре ходити.
Посадила б калиноньку, щоб вірно любили.
Учитель. З калини плетуть гірлянду нею прикрашають світлиці, весільні столи, коровай, ставили калинові букети перед молодими, бажаючи їм вічної краси, міцного кохання. До весільного посаду , на якому врочисто садовили молодих мости кленові. Пов’язана в пучки калина – це зав’язана шлюбом дівчина. А він, шлюб усіляким буває. Як ось і дівчина:
Учень.
Чи я в лузі не калина,
Та чи я в лузі не червона?
Нащо мене поламано
І в пучки пов’язано!
Нещастя моє!
Недоля моя!
Учениця.
Нащо мене за сватано
І світ мені зав’язано?
Щастя моє?
Недоля моя!
Учитель. Щедро оспівана калина у творах письменників. Давайте згадаємо ці вірші: «Тече вода з-під явора» Т.Шевченко, «Калина» Лесі України, «Червона калина чого в лузі гнешся» І. Франко та багато інших.
Калина – це пам'ять про тих, хто не повернувся з боїв. Хто віддав своє життя заради щасливого життя інших людей. Не повернувся юнак до рідного порога, разом з рідними сумує й калина.
Учениця.
Опустила кетяги калина
Вся в зажурі, вже не прилине
Вже йому додому не прийти.
Учитель. За традицією на могилах загиблих садили калину, проводжаючи людину в останню путь труну обвивали квітами або кетягами калини. Ці традиції збереглися і до наших днів. Я вам розповім одну бувальщину.
Подорожні зупинилися біля криниці з журавлем. Вода була холодна й чиста. Поруч росла калина, а з другого боку – горобина . біля криниці на лаві сидів сивий чоловік з фронтовими нагородами. Подорожні присіли біля нього і спитали, хто викопав криницю і посадив калину і горобину. І почули розповідь. Це було у 1942 році. У цих краях точилися бої з фашистами. Була в нього у зводі медсестра Катруся. В одному бою мене тяжко поранили. Врятувала мене Катруся, а сама загинула. Після госпіталю я розшукав могилу своїх однополчан, де спала вічним сном і моя рятівниця. І надумав я в пам'ять дівчини викопати криницю. І б’є джерело вже багато років з Катрусиної криниці, а поруч співає їй колискову калина, яку я посадив перед Днем Перемоги. Одного разу приїхала на могилу мати Катрусі. Одна вона залишились на світі: чоловік, син і донька загинули на війні. Згорьована мати привезла з далекого сторони пригорщу землі і кущик горобини. Так і співають Катрусі колискову українська калина і російська горобина.
(Пісня)
Учень. Живе образ калини не тільки в піснях, казках, а й у прислів’ях, на приказках. Хто знає такі приказки:
1. Лузі калина з квіточками, неначе матуся з діточками.
2. Весною калина білим цвітом квітує, а восени червоні ягідки дарує.
3. Запишалася дівчина, наче червона калина.
4. Який кущ, така й калина,
Яка мати, така й дитина.
5. Любуйся калиною, коли цвіте, а дитиною, коли росте.
6. Без верби і калини нема України.
Учитель. Сьогодні ми з вами про чудове дерево – калину. Скільки пісень, віршів, легенд назбирали люди протягом всього часу існування України. Скільки ще назбирається в майбутньому. Тож нехай завжди ваша життя прикрашає калина, хай приносить у ваш дім лише щастя і радість.
|
| Категорія: виховні заходи | Додав: Любашка (23.01.2016)
|
| Переглядів: 335 |
| Рейтинг: 0.0/0 |
|
|
